Святий Миколай чи Санта
Наближається святкування Нового Року та Різдва Христова, та напередодні є ще одне шановане свято – 19 грудня, день пам’яті святого Миколая. Його вшанування намагаються перекрити Санта-Клаус та Дід Мороз. Чи мають вони на це право, треба розібратись.
Будь-яка дитина може відповісти на питання, звідки до нас приходить Санта-Клаус – з Північного полюса. Однак насправді історичний шлях цього вигаданого персонажа довший і фантастичніший за його щорічну навколосвітню подорож.
Прабатько сучасного Санти – це реальна особистість, який народився в III столітті в малоазіатській провінції Римської імперії Лікія (на території сучасної Туреччини). Ще в дитинстві майбутній святитель допомагав кожному, хто потребував допомоги. У зрілі роки його обрали архієпископом міста Мири – центру провінції Лікія. Все своє життя він присвятив людям і турботі про стражденних і скривджених. Серед врятованих ним були і несправедливо засуджені на страту прості люди, і незаслужено кинуті до в’язниці римські воєначальники. У його рідному місті і зараз стоїть храм, який турки назвали Баба Ноель Кілізе – церква Діда Мороза. Переказ свідчить, що саме під Різдво святитель Миколай здійснив одну зі своїх справ милосердя і співчуття: дізнавшись про те, що розорений городянин через крайню нужду збирається віддати своїх дочок «на поругання», вночі він таємно підкинув у сад три мішечки із золотом і тим врятував всю сім’ю від голоду, ганьби і духовної загибелі. Ось чому у Санта Клауса мішок з подарунками.
Святитель Миколай рятує трьох дівчат від ганьби, таємно, вночі передаючи мішечок з грошима їхньому батькові.
У Західній Європі історія про порятунок святителем Миколаєм трьох дів доповнилася подробицями: святитель золоті монети кинув у трубу будинку, де жили бідні сестри, і вони впали в панчохи, що сушилися в каміні. Так народився звичай в ніч перед днем поминання святого Миколая ставити до дверей черевики і вішати панчохи біля ліжка, щоб вранці знайти в них дари. Традиція робити дітям подарунки в день святого Миколая існувала в Європі ще в XIV столітті. Пізніше вручення подарунків «перенесли» на Різдво, а святитель Миколай перетворився на веселого казкового дідуся, який поспішає виконувати бажання.
Як відбувалося це перевтілення?
З початком протестантської реформації (1500-ті роки) шанування святих стало вважатися ідолопоклонством, через що практика святкування Дня святого Миколая занепала. Але не в усіх країнах. У Нідерландах, де святий був відомий як Сінтерклаас, ця традиція продовжилася.
Трохи пізніше, в XVII столітті, голландські колоністи принесли історію про доброго дарувальника подарунків в американські колонії. Там англомовні колоністи стали називати Сінтерклааса популярним сьогодні Санта-Клаусом.
Руку до створення впізнаваного нами сьогодні образу Санта-Клауса доклали поети і письменники, які прагнули зробити Різдво сімейним святом.
Наприклад, у книзі Вашингтона Ірвінга «Історія Нью-Йорка, розказана Дідріхом Нікербокером» (1809 р.) різдвяний чарівник був зображений курящим трубку і ширяючим над дахами в літаючому фургоні, на якому він доставляє подарунки хорошим дівчаткам і хлопчикам.
У 1822 році після появи вірша Клемента Кларка Мура «Візит святого Миколая» дарувальник подарунків обзавівся оленями, а до початку ХХ століття він повністю змінив своє церковне вбрання на червоний хутряний костюм і почав спускатися по димарях напередодні Різдва.
Закріпившись в Америці, Санта зробив щось на зразок зворотної міграції до Європи, прийнявши, однак, місцеві імена. Наприклад, у Фінляндії він відомий як Йоулупуккі, в Італії подарунки дітям приносить Баббо Натале, в Німеччині – Вайнахтсман, у Грузії – Товліс Бабуа, у Португалії – Пай Наталь і так далі.
У радянські часи Різдво як церковне свято було заборонено, через що шанованому святому Миколаю довелося шукати «заміну». Нею став міфологічний персонаж, відомий зараз як Дід Мороз.
Як і у випадку з американо-європейським Санта-Клаусом, образ Діда Мороза утвердився завдяки письменникам і поетам. І сталося це задовго до того, як цей чарівник став завсідником новорічних святкувань в СРСР.
Після революції 1917 року у зв’язку з активним відкиданням «буржуазних і релігійних» різдвяних традицій Дід Мороз теж потрапив у немилість, а в 1928 році він і зовсім був оголошений «союзником священика і куркуля».
Проте повністю «скасувати» Різдво комуністам не вдавалося, тому в 1930-х роках Дід Мороз був реабілітований. Перший офіційний вихід у світ старого з білою бородою в червоній шубі, у супроводі онуки Снігуроньки, відбувся в січні 1937 року на новорічному святі в московському Будинку Союзів.
Щоб не надавати святам релігійного значення, на відміну від свого колеги Санта-Клауса, радянський чарівник приносив подарунки не на Різдво, а на Новий рік.
Санта і Дід Мороз здаються схожими, але насправді у них багато відмінностей. Останній їздить не на оленях, а на трійці коней. Крім цього, Санта носить коротку шубку-курточку з ременем і штани червоного кольору, а Дід Мороз віддає перевагу довгій шубі (червоного, синього або білого кольорів) і валянках.
Та все одно ці персонажі є вигадкою, свого роду заміною реально існуючому і допомагаючому людям Святому Миколаю, який завжди відгукнеться на наші молитви.
Святитель Миколай і сьогодні швидкий помічник. Але головні його «атрибути» – не мішок з подарунками, а милосердя, співчуття і турбота про кожну живу душу, яка готується зустрічати Різдво Спасителя. І як зрозумілі в оповіданнях про прийдешнього Христа ці справи любові, яким Миколай-Чудотворець присвятив все своє життя.